Інноваційні підходи до організації методичної роботи в ПТНЗ

Не соромся вчитися і в зрілому віці.
Краще навчитися пізно, ніж ніколи.

Езоп

Методична робота – важлива складова педагогічної роботи, що має цілісну систему дій і заходів, спрямованих на підвищення кваліфікації та професійної майстерності кожного педагогічного працівника, розвиток творчого потенціалу педагогічних колективів навчальних закладів, досягнення позитивних результатів навчально-виробничого процесу. Участь у методичній роботі має бути професійним обов’язком кожного педагогічного працівника.

Головна мета роботи методичних служб ПТНЗ з педагогічними кадрами – забезпечення неперервного і цілеспрямованого професійного розвитку педагогічних працівників відповідно до сучасних вимог.

Завдання визначаються як прогнозовані результати методичної роботи:

·             збагачення знань педагогів (предметних, методичних, дидактичних, психологічних);

·             розвиток мотивів творчої діяльності (потреба в новизні, у творчому підході до праці);

·             розвиток педагогічної техніки, виконавчої майстерності, артистизму;

·             розвиток емоційно-вольової саморегуляції;

·             організація діагностики і самодіагностики реальних навчальних можливостей учнів, колективів груп, професійних можливостей, потреб і запитів педагогів;

·             стимулювання групової творчості й ініціативи членів педагогічного колективу;

·             залучення до науково-дослідної, дослідно-експериментальної роботи, до цілеспрямованого формування нового досвіду свого навчального закладу;

·             впровадження і використання досягнень психолого-педагогічної науки, інших наукових дисциплін;

·             поширення перспективного досвіду, набутого в колективі.

Найголовнішим та найістотнішим у методичній роботі є надання реальної, дієвої допомоги педагогічним працівникам у розвитку їхньої майстерності – поєднання професійних знань, навичок та вмінь і необхідних для сучасного педагога рис особистості.

Зміст методичної роботи

Напрями роботи:

1)   аналіз стану викладання;

2)   створення організаційних умов для безперервного вдосконалення фахової освіти і кваліфікації педагогічних працівників, підвищення їхньої психологічної компетентності;

3)   проведення методичних заходів, спрямованих на розвиток творчих можливостей педагогів, вивчення, узагальнення і поширення педагогічного досвіду;

4)   залучення педагогів до пошуково-дослідної роботи;

5)   апробація та введення нових освітніх технологій і систем;

6)   створення умов для збереження, систематичного поповнення та ефективного використання методичного фонду літератури, аудіо- та відеоматеріалів;

7)   координація змісту методичної роботи зі змістом діяльності навчально-методичного центру професійно-технічної освіти.

Організація методичної роботи

Організація методичної роботи розпочинається з планування, а насамперед – з педагогічного діагностування. Це дає можливість виявити кращий досвід, а також недоліки в організації навчально-виробничої діяльності і на цій основі спланувати методичну роботу з педагогами. Педагогічне діагностування проводиться анкетуванням, результати якого заносяться до діагностичної карти навчального закладу (методичних комісій).

На основі результатів аналізу діагностичної карти визначають шляхи, спрямовані на подолання виявлених проблем, використання прогресивного педагогічного досвіду педагогів, проведення індивідуальних консультацій, рекомендують опрацювати відповідну психологічну, педагогічну, методичну літературу, журнальні статті, визначають форми підвищення кваліфікації, залучення до роботи в школі прогресивного досвіду,  в творчих групах тощо.

Таке педагогічне діагностування дає змогу організувати методичну роботу, всебічно враховуючи індивідуальні особливості та рівень підготовки кожного педагога.

Планування методичної роботи

План методичної роботи складається на поточний навчальний рік і спрямовується на поліпшення науково-теоретичної, методичної та практичної підготовки педагогічних кадрів навчального закладу.

У ньому мають бути відображені результативність і підсумки методичної роботи за попередній навчальний рік, зокрема, стан виконання навчальних програм, рівень і якість навчальних досягнень учнів тощо.

План має містити основні завдання та напрями методичної роботи у поточному навчальному році, що випливають із завдань розбудови національної системи освіти, аналізу стану освіти в області та стану навчально-виробничого процесу в навчальному закладі.

Проведення методичної роботи

У процесі методичної роботи можуть використовуватись як традиційні, так і нетрадиційні форми та методи: ділові педагогічні ігри, лекції, доповіді, практичні заняття, мозкові штурми, тренінги, диспути, огляд та обговорення навчально-методичної літератури, участь педагогів у підготовці і проведенні масових заходів (педагогічних читань, науково-практичних конференцій, семінарів, виставок, конкурсів тощо).

Нова організаційно-функціональна модель методичної роботи у навчальному закладі полягає в застосуванні модульного підходу за трьома напрямами:

1.   Пізнавальна діяльність – формування свідомості педпрацівників, вивчення нових педагогічних технологій.

2.   Тематична діяльність – опрацювання отриманої інформації, визначення шляхів вирішення актуальних проблем, розроблення нових педагогічних ідей.

3.   Практична діяльність – впровадження в педагогічну практику результатів пізнавальної та тематичної діяльності. Педагогічні працівники оволодівають практичними навичками щодо використання інноваційних педагогічних та виробничих технологій.

Модульний підхід у діяльності передбачає впровадження нетрадиційних індивідуальних та групових форм методичної роботи.

Індивідуальні	Групові
Аналіз	Бенефіс педагога
Анкетування	Бесіда
Атестація	Бібліографічні огляди, обговорення
Бесіда-інтерв'ю	Відкритий урок
Дистанційне навчання	Взаємовідвідування уроків
Доповідь	Взаємоконтроль
Звіт	Групова консультація
Індивідуальний план	Дебати
Консультація	Ділові ігри
Курсова перепідготовка	Дискусія
Курсова робота	Захист авторських проектів і розробок
Лекція	Захист планів МК
Методичні рекомендації	Ігрове конструювання
Наставництво	Оперативна методична нарада
Презентація	Інтернет-конференція
Портрет викладача	Колективні презентації
Портфоліо	Коло ідей
Проблемний стіл	Конференції з обговорення найбільш значущих проблем
Реферат	Майстер-клас
Розробка уроку	Методична естафета
Розробка позаурочного заходу	Методична панорама
Самоаналіз	Методичний бенефіс
Самоосвіта	Методичний ринг
Стажування	Методичний тиждень
Творча робота	Обговорення в групі
Творчий звіт	Обмін досвідом
Творчий портрет	Педагогічна виставка
	Педагогічна майстерня
	Педагогічний брифінг
	Педагогічні читання
	Презентації
	Рольова гра
	Спільна розробка планів, програм, сценаріїв уроків, позаурочних заходів
	Творчий звіт
	Фестиваль методичних ідей
	Школа молодого фахівця
	Школа педагогічної майстерності
	Школа комп'ютерної грамотності
	Школа професійної майстерності

Колективні (групові) форми методичної роботи використовуються з метою вироблення єдиного підходу до вирішення певних проблем, обговорення актуальних питань щодо організації навчально-виробничого процесу, аналізу результатів колективної діяльності, вивчення і поширення кращого педагогічного досвіду, науково-технічної та педагогічної інформації. Вони є найдієвішими для поширення та демонстрації кращих надбань педагогів.

Методична рада

Методична рада (МР) є головним органом управління методичною роботою у навчальному закладі, а також органом колегіального обговорення різних проблем щодо методичного забезпечення навчально-виробничого процесу, винесення експертних оцінок, прийняття певних перспективних рішень.

Мета роботи:

1.          Удосконалення навчально-виробничого процесу;

2.          Підвищення професійної майстерності і творчого пошуку викладачів;

3.          Науково-методичне забезпечення навчально-виробничого процесу;

4.          Навчання педагогічних кадрів.

Завдання методичної ради:

1.          Розробка різних варіантів змісту освіти, навчальних планів і програм, нових методичних технологій організації навчально-виробничого процесу;

2.          Організація роботи з підвищення кваліфікації педпрацівників та впровадження інноваційного педагогічного досвіду.

Головні зусилля членів методичної ради та керівників методичних комісій повинні бути зосереджені на наданні реальної, дієвої допомоги педагогічним працівникам, особливо молодим, у підвищенні їхньої професійної майстерності, створення творчої атмосфери, такого морально-психологічного клімату, який сприяв би пошуку кращих технологій педагогічної праці, ефективному втіленню інновацій, що сприятиме оптимізації навчально – виробничого процесу.

Основними напрями роботи методичної ради є:

·             організація роботи методичних комісій;

·             організація заходів, спрямованих на підвищення професійної майстерності педагогів;

·             проведення предметних тижнів, декад, місячників, днів відкритих дверей, відкритих уроків тощо;

·             організація роботи щодо атестації педагогів;

·             керівництво та організація роботи зі здібними учнями.

Протягом року може плануватися 4-5 засідань методичної ради.

Методичні комісії

Однією з основних форм колективної методичної роботи у ПТНЗ є методичні комісії  з предметів і професій, які створюються за рекомендацією педагогічної ради.

Методичні комісії з предметів створюються за наявності в навчальному закладі трьох та більше викладачів загальноосвітніх одного або декількох споріднених предметів.

Методичні комісії з професій створюються за наявності трьох та більше викладачів предметів професійно-теоретичної підготовки і майстрів виробничого навчання однієї або декількох споріднених професій.

У разі,  коли у ПТНЗ менше трьох викладачів або майстрів виробничого навчання з певного предмета, професії, створюються міжпредметні, міжпрофесійні, циклові методичні комісії.

У ПТНЗ, як правило створюються такі методичні комісії:

-      методична комісія викладачів гуманітарних дисциплін;

-      методична комісія викладачів природничо-математичних дисциплін;

-      методична комісія класних керівників;

-      методичні комісії викладачів і майстрів виробничого навчання однієї або двох споріднених (суміжних) професій.

Основним завданням роботи методичної комісії є удосконалення форм і методів навчально-виробничого процесу, організація методичної допомоги викладачам і майстрам виробничого навчання у підвищенні педагогічної майстерності.

Методичні комісії створюються на навчальний рік і проводять засідання, як правило, щомісяця. Керівництво роботою методичних комісій здійснюють голови комісій. Персональний склад методичних комісій, а також голів комісій затверджує наказом директор ПТНЗ на початку навчального року. Керівники навчального закладу є членами методичних комісій відповідно до профілю їх викладацької діяльності або професії.

Визначення змісту, форм і методів роботи методичної комісії залежить від умов роботи ПТНЗ та здійснюється з урахуванням індивідуальних можливостей педагогічних працівників.

До роботи методичних комісій можуть залучатися працівники вищих навчальних закладів, спеціалісти підприємств замовників кадрів та інші особи.

Головна мета: підготовка працівників до педагогічної діяльності у сучасному інформаційному суспільстві за новими програмами через активізацію творчого потенціалу кожного члена методичної комісії.

Завдання методичної комісії:

1. Сприяти професійному, культурному і творчому зростанню педагогів, надавати допомогу у розвитку та підвищенні професійної майстерності.

2. Забезпечувати своєчасне вивчення нормативних документів, виконання нормативних вимог до навчання і виховання учнів.

3. Удосконалювати зміст і форми навчання   на засадах гуманізації та  демократизації відповідно до концепції національної школи: профілізації у поєднанні з індивідуалізацією навчання.

4. Вивчати і впроваджувати в практику сучасні технології навчання, застосовувати різні форми і методи проведення уроку.

5. Допомагати педагогам в організації самоосвіти та особисто орієнтованих траєкторій розвитку професійної майстерності.

6.  Виявляти, узагальнювати та розповсюджувати досвід творчо працюючих педагогів.

7. Розробляти навчальні, науково-методичні, дидактичні матеріали для впровадження інноваційних технологій, створювати банк даних.

8. Створювати оптимальні умови для пошуку та розвитку здібних учнів. Сприяти залученню їх до участі у предметних тижнях, конкурсах, олімпіадах, МАН.

9. Систематично проводити індивідуальну позаурочну роботу з учнями.

10. Проводити огляди кабінетів, конкурси педагогічної майстерності серед педагогів.

11. Постійно брати участь у роботі школи прогресивного педагогічного досвіду.

12. Стежити за новинками педагогічної літератури і впроваджувати їх у практику роботи.

Вимоги до плану роботи методичних комісій

План роботи методичної комісії педагогічних працівників складається  на навчальний рік  із метою реалізації завдань, які покладені на методичну комісію, а також завдань визначених планом методичної роботи на навчальний рік. План складається за розділами, визначається тематика засідань, зміст роботи між засіданнями.

На засіданнях методичних комісій можуть розглядатися найрізноманітніші проблеми навчання і виховання, а саме: використання диференційованого підходу на уроці; організація самостійної роботи; нетрадиційні форми проведення уроків; шляхи підвищення ефективності уроку; застосування інноваційних технологій, програмно-педагогічних засобів навчання; виготовлення педагогічних   і програмних засобів навчання тощо.

У період між засіданнями члени методичних комісій проводять моніторинги рівнів навчальних досягнень учнів; учнівські олімпіади; конкурси, позаурочні заходи, консультації; організовують роботу зі здібними учнями;  працюють над розробкою комплексного методичного забезпечення предметів і професій; беруть участь у проведенні тижнів педагогічної майстерності; індивідуальних та групових консультацій для молодих педагогів; творчих звітів; методичних фестивалів; методичних сесій; диспутів, конференцій; педагогічних читань; проблемних семінарів; ділових ігор, тренінгів; дискусій; круглих столів; методичних турнірів; аукціонів ідей педагогічних новинок та ін.

Школа педагогічної майстерності

Підвищенню професійної компетентності педагога, його творчої активності сприяють школи педагогічної майстерності. Школа педагогічної майстерності об’єднує педагогів з високою творчою активністю, з високими результатами педагогічної діяльності і має на меті створити умови для самореалізації кожного учасника в їх професійному поступі.

Головною метою діяльності школи є пошук ефективних форм, методів організації навчально-виробничого процесу, вироблення оригінального педагогічного стилю, розробка, моделювання, апробація, корекція та реалізація освітніх технологій, презентація та поширення результатів діяльності закладу освіти за визначеною проблемою.

Школа педагогічної майстерності створюється при наявності 5-7 педагогів. Зарахування до школи проводиться на основі врахування запитів, потреб педагогів та їх бажання.

Керівником школи призначається педагог, який досяг високих результатів у педагогічній діяльності. Термін функціонування школи може бути від одного до двох років, періодичність занять – не менше 4.

Пріоритетними напрямками діяльності школи є:

·             опрацювання науково-методичної літератури з визначених проблем;

·             ознайомлення з досягненнями психолого-педагогічної науки, перспективним педагогічним досвідом з питань розв’язання поставлених проблем;

·             освоєння і практичне застосування теоретичних положень із визначеної проблеми;

·             вивчення і втілення в практику перспективного педагогічного досвіду;

·             моделювання, апробація інноваційних технологій;

·             взаємовідвідування слухачами школи уроків, позаурочних заходів з метою накопичення нових інноваційних форм, методів роботи в реалізації визначеної проблеми;

·             підготовка рекомендацій, методичних посібників, дидактичних матеріалів тощо.

Зауважимо, що заняття в школі мають носити випереджувальний характер, розкривати «секрети» успішної педагогічної діяльності.

Форми роботи школи можуть бути такими:

·             семінари-практикуми;

·             практичні заняття;

·             тренінги;

·             обговорення наукових статей;

·             захист авторських проектів і розробок тощо.

Школа молодого педагога (ШМП)

Діяльність школи повинна мати системний характер, оскільки робота з молодими педагогами спрямована на подальше майбутнє навчального закладу. Викладачами в такій Школі можуть бути досвідчені педагоги, члени адміністрації. Провідна форма організації занять — інтер­активна, яка сприятиме встановленню емоційних контактів, дасть можливість змінювати напрямки діяльності.

Навчання у школі молодого педагога відбувається п'ять років після закінчення ВНЗ (кожен рік змінюється план роботи з ними).

Суттєвою відмінністю шкіл молодих педагогів є те, що їх учасники потребують удосконалення не фахового рівня, а методичного. Основні проблеми, що підлягають розгляду, стосуються дидактики, педагогіки та психології спілкування.

Робота школи молодого педагога як форми фахового вдосконалення педагогів полягає у вирішенні головних проблем і боротьбі з найбільш типовими труднощами молодих спеціалістів. Визначити ці проблеми допомагають анкетування та співбесіди.

Проблема: створення умов для професійного станов­лення молодих педагогів шляхом удосконалення уроку як основної фор­ми організації процесу навчання і засобу розвитку творчої особистості викладача й учня.

Мета: цілеспрямований вплив на розвиток індивідуального сти­лю творчої діяльності молодого педагога та творчого потенціалу учнів на основі інноваційної науково-методичної допомоги.

Завдання:

·             заохочення мотивів творчої діяльності кожного молодого педагога;

·             поглиблення науково-методичної підготовки;

·             удосконалення педагогічної техніки;

·             надання систематичної реальної дієвої психо­логічної допомоги з метою розвитку сучасного стилю педагогічного мислення;

·             формування індивідуальної високоефективної системи педагогічної діяльності шляхом удо­сконалення сучасного уроку;

·             виховання потреби в безперервній самоосвіті;

·             стимулювання групової творчості та ініціативи;

·             включення молодих педагогів до проведення відкритих уроків з демонстрацією нових мето­дик навчання, впровадженням у практику ро­боти нових педагогічних технологій;

·             залучення до впровадження і використання інно­ваційних досягнень психолого-педагогічної науки, до науково-дослідної роботи та наукових публі­кацій під керівництвом компетентних наставників.

З молодими педагогами повинен працювати досвідчений педагог-наставник, який відвідує уроки, аналізує, виявляє рівень навчальної взаємодії педагога і групи. За результатами роботи методист і наставник визначають ті проблеми, над якими треба працювати молодому педагогу в наступному році. Однією з форм роботи є організація та проведення педагогічних майстерень, зміст роботи яких враховує запити молодих спеціалістів. Крім того, можна запропонувати таку форму роботи як кураторство.

Школа перспективного педагогічного досвіду (ШППД)

Школа перспективного педагогічного досвіду (ШППД) є джерелом трансформування досвіду в педагогічну практику педагогів.

Дана форма роботи створюється на базі педагога, досвід якого узагальнено та схвалено педагогічною радою (методичною радою) навчального закладу.

Найбільш актуальними напрямами діяльності ШППД та творчої майстерності є:

·             удосконалення змісту, форм і методів навчання та виховання учнів в умовах забезпечення якісної освіти;

·             оптимізація навчально-виробничого процесу на основі диференційованого підходу та індивідуальної роботи з учнями;

·             використання інноваційних технологій у навчально-виробничому процесі;

·             формування національної свідомості особистості;

·             розвиток інтелектуально-пізнавальних та творчих здібностей учнів та інші.

ШППД працює з постійним складом слухачів (5-10 осіб), відповідно до плану роботи з періодичністю занять не менше 4 разів на рік.

За орієнтовну структуру плану ШППД можна взяти таку:

·             вступ (мета школи, основні завдання, термін діяльності);

·             список слухачів;

·             тематика засідань.

Змістове наповнення занять повинне відповідати основним напрямкам роботи школи. У ході кожного із них напрацьовуються рекомендації або даються певні завдання для самостійного виконання у період між заняттями, що включають опрацювання відповідної літератури, підготовку та проведення позаурочних заходів із застосуванням опрацьованих педагогічних технологій, методів або прийомів роботи.

Основними формами роботи є:

·             співбесіди керівника школи із слухачами з метою роз’яснення суті та особливостей досвіду його роботи;

·             опрацювання літератури, зміст якої відповідає суті досвіду;

·             екскурс у творчу лабораторію керівника ШППД;

·             передача авторського досвіду;

·             моделювання слухачами уроків, позаурочних заходів за допомогою керівника школи;

·             відвідування керівником школи занять слухачів з метою надання допомоги щодо застосування ідей досвіду;

·             співбесіди, консультації;

·             семінари-практикуми;

·             конференції;

·             тренінги тощо.

Творча педагогічна майстерня (ТПМ)

Творча педагогічна майстерня – добровільне об’єднання педагогів з високою творчою активністю, з властивим баченням проблем освітнього процесу та шляхів їх розв’язання, з високими результатами власної педагогічної діяльності.

До основних завдань творчої педагогічної майстерні належать:

·             моделювання, апробація, впровадження, модернізація інноваційних технологій, перспективного педагогічного та виробничого досвіду;

·             вдосконалення змісту, форм, методів організації навчально-виробничого процесу;

·             напрацювання певних методик викладання навчальних предметів;

·             апробація нових навчальних програм, підручників, посібників;

·             розвиток творчості та професійної компетентності учнів, орієнтація їх на життєвий успіх.

Ефективними формами діяльності творчої педагогічної майстерні є: круглі столи, семінари-практикуми, тренінги, методичні студії, презентації, педагогічні виставки, педагогічні вітальні тощо.

Творча майстерня організовує роботу за розробленим планом роботи на начальний рік відповідно до обраної проблеми. Це: участь у розробці авторських програм, положень, проектів, авторських сценаріїв та уроків; проведенні консультацій, майстер-класів, семінарів і конференцій з проблем інновацій; організація наукової роботи педагогів та учнів ліцею; співпраця з науковими працівниками різних галузей наук; випуск методичного інформаційного бюлетеня; організація роботи з розробки методичних матеріалів, посібників, підручників; упровадження інноваційних технологій в практику роботи викладачів ліцею; розробка інтеграційних проектів; створення творчих динамічних груп (ТДГ) та організація роботи в них; проведення науково-методичних семінарів для педагогічних працівників; підготовка до ліцейної науково-практичної конференції; конкурс на кращий урок, проведений з використанням мультимедійних засобів тощо.

Координатором роботи творчої майстерні можуть бути наукові консультанти. Свої творчі надбання, результати своєї діяльності члени творчої майстерні презентують на засіданнях методичних формувань. Результати роботи творчої майстерні заслуховуються на засіданні педагогічної ради.

Майстер-клас

Майстер-клас – форма передачі досвіду, майстерності шляхом показу прийомів роботи. Сприяє вивченню і впровадженню до практики інноваційних технологій, поширенню ефективного прогресивного педагогічного досвіду.

Очолюють майстер-класи досвідчені, творчі педагоги, майстри педагогічної праці, досвід роботи яких вивчено та узагальнено.

Мета діяльності майстер-класу – удосконалення наукової, освітньої, професійної підготовки педагогічних працівників, практичного індивідуального володіння уміннями та навичками навчання і виховання.

Основне завдання майстер-класу – сприяння розвитку педагогічної творчості, передача авторського досвіду з метою удосконалення навчально-виробничого процесу, робота з молодими та малодосвідченими педагогами.

При виборі цієї форми роботи необхідно визначити: тему, мету, завдання, очікувані результати майстер-класу; керівника майстер-класу; учнів майстер-класу; регламент роботи майстер-класу; орієнтований зміст роботи; форму підведення підсумків роботи.

До майстер-класу зараховуються педагоги, які бажають ознайомитись із досвідом роботи педагога-керівника, запозичити кращі ідеї, надбання колеги щодо навчальної діяльності.

Робота майстер-класу організовується згідно з планом роботи на рік, затвердженим методичною радою, при наявності одного і більше учасників. Засідання проводяться один раз на місяць.

Технологія проведення засідання може включати такі етапи:

1.    Повідомлення теми і мети.

2.    Представлення власної педагогічної системи з даної теми.

3.    Презентація ілюстративно-методичних матеріалів, які розкривають практичні напрацювання керівника.

4.    Коментований показ методів, прийомів роботи (моделювання, фрагмент відеозапису, уроки, уроки-імпровізації, позаурочні заходи тощо), які розкривають технологію педагогічної системи з теми майстер-класу.

5.    Проведення самоаналізу уроку чи позаурочного заходу.

6.    Запитання слухачів керівнику з опрацьованої теми заняття.

7.    Самостійна робота слухачів з розробки моделі уроку, позаурочного заходу із застосуванням продемонстрованої педагогічної технології, форм і методів роботи.

8.    Захист напрацьованих моделей.

9.    Заключне слово керівника.

Успіх роботи майстер-класу, в першу чергу, залежить від бажання керівника представити свій досвід роботи, від якості проведення методичного заходу.

Підвищити ефективність проведення засідань майстер-класу допоможе врахування його керівником таких аспектів:

·             актуальність, відповідність теми заняття проблемі майстер-класу;

·             оригінальність, доступність висвітлення педагогічної ідеї;

·             вибір форм проведення уроку чи позаурочного заходу;

·             презентація результатів педагогічного досвіду, враховуючи думку колег та учнів;

·             якість самоаналізу уроку чи позаурочного заходу.

Актуальними темами роботи майстер-класів можуть бути:

·             Навчальні методи та прийоми сучасного уроку.

·             Особистісно орієнтований підхід до проведення уроку;

·             Раціональне використання робочого часу учнів на уроці.

·             Розвиток особистості учня в системі компетентісно-орієнтованого підходу до навчання і виховання.

·             Створення на уроці психолого-педагогічної атмосфери.

·             Врахування індивідуальних особливостей учнів. Особливості організації роботи зі здібними учнями.

·             застосування інформаційно-комунікаційних технологій на уроках та позаурочний час.

·             Застосування методів продуктивного навчання на уроках.

·             Екологічне виховання на уроках та в позаурочний час.

·             Розвиток мотиваційної сфери учнів.

·             Прикладна спрямованість змісту навчальних програм.

·             Формування в учнів навичок використовувати набуті знання та вміння в реальних життєвих ситуаціях тощо.

Творча лабораторія

Форма роботи, що об’єднує педагогів-практиків, які займаються освітньою діяльністю з певних напрямів, називається творчою лабораторією.

Проблеми, що розглядаються в рамках роботи лабораторії, охоплюють питання навчання, виховання та розвитку учня й педагога.

Важливим елементом функціонування творчої лабораторії є співпраця з науковцями, оскільки результати експериментальної роботи мають бути проаналізовані та популяризовані серед широких кіл освітянської громадськості.

Творча лабораторія може охоплювати педагогів різного фаху й категорій, представників органів управління освітою, НМЦ ПТО, адже вона розробляє інноваційні методи та форми навчально-виробничого процесу.

Робота лабораторії може будуватися на заочному принципі, тобто деякі проблеми, що вимагають групової взаємодії під керівництвом тренера (керівника), можуть вирішуватися під час круглих столів, семінарів, тренінгів, зустрічей тощо. Інші ж можуть відпрацьовуватися дистанційно у вигляді домашнього завдання чи самостійної роботи слухачів творчої лабораторії, що проводиться в перервах між заняттями.

План роботи творчої лабораторії передбачає наявність проблеми, що вивчається або вдосконалюється, керівника, провідних спеціалістів (3-5 педагогів з вищою кваліфікаційною категорією та педагогічним званням), а також слухачів.

У плані роботи зазначаються також мета й завдання функціонування лабораторії та 3-4 засідання на рік із темами, термінами, формою проведення та відповідальними.

Передбачається наявність домашнього завдання та проблем для самостійного опрацювання з посиланням на відповідну літературу. Термін дії лабораторії обмежується наявністю запитів та зацікавленістю педагогів у вирішенні проблеми. Це може бути в середньому 3-5 років. Необхідною умовою є публікації результатів діяльності в педагогічній пресі, узагальнення матеріалів у вигляді видавничої діяльності.

Творча група

Нові технології ставлять перед педагогами принципово нове завдання: оцінювати не тільки результат, а й сам процес навчання, враховуючи особистісні фактори учнівських колективів. За таких умов  важливу роль відіграють мотиваційні фактори навчання. Для підвищення ефективності науково-методичної роботи педагогів, посилення прагнення розвивати і застосовувати свій творчий потенціал, долучатися до пошуків найефективніших шляхів реалізації завдань педагогічної діяльності виправданою формою роботи є створення творчих груп. Творча група – це організований невеликий колектив педагогічних працівників, які поглиблено вивчають запропоновану проблему, сутність і технологію того чи іншого досвіду, забезпечуючи його творче застосування.

Діяльність творчих груп носить випереджаючий, пошуковий, дослідницький характер. Членами творчих груп є як досвідчені. так і молоді педагогічні працівники, як одного профілю, так і різних. Головне, щоб їх об’єднувала науково-методична проблема, яку вони досліджують.

Тривалість роботи творчої групи залежить від складності розв’язання науково-методичної проблеми, над якою вона працює.

Виділяють два види творчих груп:

·             творчі групи, що працюють над впровадженням результатів наукових досліджень з певної науково-методичної проблеми;

·             творчі групи, що працюють над впровадженням відомого перспективного педагогічного досвіду.

Основні напрями, діяльності творчих груп:

1. Науково-дослідна робота:

·             поглиблене вивчення актуальної науково-педагогічної проблеми;

·             створення теоретичного банка даних із проблеми, яка вивчається;

·             трансформування науково-педагогічної проблеми, яка вивчається, через розробку нових моделей організації освітнього процесу, проектів, рекомендацій з даної проблеми;

·             проведення педагогічних досліджень і формування аналітичних висновків про інноваційні напрямки діяльності розвитку навчально-виробничого процесу.

2. Конструювання окремих форм організації навчально-виробничого процесу:

·             методичних розробок уроків;

·             розробка сценаріїв позаурочних заходів, предметних тижнів;

·             розробка програми з окремих напрямків роботи педагога-предметника та класного керівника;

·             розробка дидактичного матеріалу тощо.

3. Розробка програм з окремих напрямків реалізації науково-методичної проблеми навчального закладу

·             програма підготовки педагога до інноваційної діяльності;

·             програма вивчення, моделювання, впровадження інноваційних технологій;

·             програма вивчення, узагальнення, поширення ППД.

4. Вивчення, моделювання, узагальнення, впровадження ППД членів творчої групи.

·             вирощування перспективного педагогічного досвіду;

·             створення банка даних щодо впровадження інноваційних технологій, ППД, напрацювань творчої групи в практику роботи навчального закладу.

Предметом поглибленого вивчення можуть бути такі проблеми:

1.    Формування інформаційної культури.

2.    Організація і зміст інноваційної діяльності з метою активізації процесу особистісного самовизначення педагога й учня.

3.    Intel. Навчання для майбутнього.

4.    Методи і прийоми розвитку інтелектуально-пізнавальних творчих здібностей учнів.

5.    Удосконалення уроку як засіб розвитку творчої особистості педагога та учнів.

6.    Конструювання уроків з використанням комп’ютерних технологій.

7.    Розвиток творчої ініціативи педагогів та учнів на основі інноваційних підходів до організації навчально-виробничого процесу.

З метою ефективного та результативного впровадження інноваційних технологій слід спрямувати діяльність творчих груп на поглиблене вивчення найбільш значущих наукових ідей, покладених в основу педагогічних інновацій.

Творчі групи здійснюють свою діяльність відповідно до розробленого плану роботи, орієнтовна структура якого може бути такою:

·             вступ (актуальність теми, мета, завдання творчої групи, алгоритм роботи із визначеними термінами);

·             склад творчої групи (прізвище, ім’я, по батькові, посада, педстаж, індивідуальна проблема, громадське доручення, термін його виконання);

·             тематика засідань − планується відповідно до технології діяльності творчої групи, яка може визначатися такими етапами:

І етап. Вивчення науково-педагогічної літератури з проблеми, яка досліджується (теоретичний аспект та досвід освоєння наявного досвіду), консультації з науковцями, досягнення високої компетентності в суті даної проблеми, створення банку даних щодо методичного забезпечення теми.

ІІ етап. Розробка моделей, схем, рекомендацій, порад щодо практичного застосування інноваційних форм і методів роботи, які вивчалися, досягнень науки, конкретизація практичних рекомендацій, розроблених ученими, стосовно специфіки організації навчально-виробничого  процесу, визначення мети творчих пошуків, змісту і напрямів роботи.

ІІІ етап. Апробація рекомендацій, розроблених на основі теоретичних положень, їх корекція в процесі практичного застосування, створення власного досвіду із даної проблеми та його опис як на паперових, так і електронних носіях.

ІV етап. Поширення набутого й апробованого педагогічного досвіду, його популяризація (виступи з лекціями, повідомленнями на семінарах, конференціях, педагогічних читаннях, пропаганда в пресі, демонстрація створеного досвіду на практиці тощо).

При плануванні тематики засідань радимо передбачити роботу між засіданнями.

На початковому етапі роботи творчої групи важливо визначити конкретні завдання кожному членові творчої групи, що забезпечить цілеспрямоване поглиблене дослідження вибраної науково-методичної проблеми та ефективне впровадження педагогічних ідей в практичну діяльність.

На підсумковому засіданні кожен із членів звітує про результати своєї праці над вищезазначеними проблемами.

Поширеними формами звіту творчих груп є: моделювання, панорами творчих знахідок, захист ідей, презентації, методичні фестивалі, педагогічні ринги, аукціони методичних ідей, творчі діалоги, мозкові атаки, творчі дискусії, захист проектів тощо.

Доцільно вести паспорт творчої групи, до якого радимо включити:

·             Назву проблеми, над якою працює творча група.

·             Прізвище, ім’я, по батькові, посада, кваліфікаційна категорія, звання керівника творчої групи.

·             Якісний склад членів творчої групи.

·             Період роботи творчої групи.

·             План роботи творчої групи.

·             Облік результативності роботи творчої групи щодо впровадження інновацій.

№ з/п

Назва  інновацій

Основні ідеї

Очікувані результати

Форма узагальнення

Форми впровадження

Впровадження перспективного педагогічного досвіду.

№ з/п

Об’єкт ППД

Проблема досвіду

Хто впроваджує

Форма узагальнення

Форми впровадження

Підсумком роботи творчих груп є методичні рекомендації, посібники, пам’ятки, методичні розробки уроків, підготовлені на основі вивчення досягнень науки, ППД, пробного впровадження їх у практику.

Фокус-групи

Їх діяльність сконцентрована на реалізації конкретної, чітко окресленої проблеми. Кількість членів фокусної групи та термін її роботи визначається залежно від проблеми та мети дослідження (група може працювати 30-40 хвилин і більше).

Основні переваги фокусної групи: розуміння педагогом важливості педагогічної праці, необхідності її удосконалення; вирішення нагальних проблем за короткий проміжок часу, творчо, ефективно; отримання зворотної інформації; мотивація учасників до саморозвитку, самореалізації, інноваційної діяльності; створення колективу однодумців.

Дана форма роботи особливо ефективна при плануванні системи методичної роботи.

Метою дослідження може бути:

·                 з’ясування ефективності форм методичної роботи в минулому навчальному році;

·                 відслідкування актуальних для певної частини колективу проблем, утруднень педагогічної діяльності;

·                 конкретизація напрямків допомоги, якої потребують дані члени педколективу;

·                 проектування педагогічної творчості педагога.

За допомогою фокусних груп можна дослідити такі теми:

·             «Результативність курсової підготовки»;

·             «Участь певної частини колективу у дослідженні науково-методичної проблеми»;

·             «Як підвищити якість та ефективність самоосвітньої діяльності?»;

·             «Чи готові педагоги до інноваційної діяльності?»;

·             «Як налагодити дисципліну на уроці»;

·             «Сучасні вимоги до уроку»;

·             «Чи потрібен моніторинг у ПТНЗ?»

·             «Уміння керувати колективом учнів»;

·             «Методика організації пошукової діяльності учнів»;

·             «Як налагодити взаємозв’язок з батьками»;

·             «Як підвищити якість проведення конкурсів, предметних олімпіад?» і т.д.

Теми, які виносяться на обговорення засідань фокусних груп, надзвичайно різноманітні, головне, щоб вони були тісно пов’язані з завданнями навчального закладу, науково-методичною проблемою, яку педколектив досліджує та впроваджує в практичну діяльність.

Методичний бенефіс

Групова форма роботи, яка передбачає комплексне ознайомлення з носієм ефективного прогресивного педагогічного досвіду: доповідь-розповідь про зміст досвіду, вивчення творчої лабораторії (робочого кабінету), ознайомлення з розробленими дидактичними матеріалами, сценаріями уроків, відвідування відкритих уроків тощо.

Наукова конференція

Організація конференцій має на меті:

·             науково обгрунтувати наявну ефективну творчу педагогічну практику;

·             виявити й обґрунтувати новаторські ідеї, гіпотези, концептуальні положення, які вимагають апробації на практиці;

·             популяризувати й поширювати науково обґрунтовані та апробовані результати творчої діяльності педагогів.

Наукова конференція проходить у три етапи.

Підготовчий етап. Педагогічні працівники проводять рефлексію досвіду роботи, узагальнюють результати своєї діяльності. Найбільш інтенсивно в цей період відбувається самоосвіта.

Репрезентативний етап. Дає змогу педагогам «захищати» й отримувати експертну оцінку своєї педагогічної діяльності. Важливо також і те, що в процесі презентації відбувається накопичування інформації про інші варіанти розв’язання проблеми в науці та в інноваційній практиці.

Аналітико-програмуючий етап. Глибокий аналіз змісту двох попередніх циклів і визначення основних напрямів роботи над проблемною темою. Аналітична робота також може виявити несподівані ракурси тієї ж проблеми або порушити нові проблеми, розробку яких треба організовувати.

Семінари

Цей вид роботи потребує глибокої всебічної підготовки організаторів та учасників, має яскраво виражений навчальний характер.

Семінар як вид діяльності має реалізовувати такі завдання:

·             сприяти розвитку умінь «бачити» проблему як цілісність, структурувати її на необхідні та достатні компоненти (завдання, питання, акценти, проблеми), добирати на основі глибокого вивчення значного за обсягом, варіативного за підходами матеріалу, особистісні оптимальні способи розв’язання проблеми, доводити їх адекватність;

·             забезпечити умови для розвитку культури спілкування, полеміки, дискусії, емоційно-ціннісних відносин, що є дуже важливою справою для педагога;

·             обґрунтувати необхідність системного вивчення науково-педагогічної літератури, неперервного підвищення кваліфікації.

·             Семінар як вид діяльності не може проводитися часто. Він дасть найвищий результат, якщо розглядатиме конкретну нову проблему.

Психолого-педагогічний семінар  це постійно-діюча колективно-групова форма, яка об’єднує всіх педагогів з метою опрацювання найбільш важливих питань організації навчально-виробничого процесу, вивчення й упровадження до практичної діяльності досягнень психолого-педагогічної науки й прогресивного педагогічного досвіду.

Дискусія

Слово «дискусія» – латинського походження, означає «дослідження», «колективне обговорення якого-небудь спірного питання з метою правильного його тлумачення».

Підготовка до дискусії розпочинається з визначення теми, яку зумовлено важливістю науково-педагогічної проблеми, практикою роботи педпрацівників. Теми можуть бути такими: «Педагогічна майстерність педагога», «Імідж сучасного педагога», «Особистісно орієнтоване навчання», «Фізичний розвиток учнів – потреба у здоровому способі життя», «Комп'ютерні технології в навчально-виробничому процесі».

Після визначення теми і формулювання мети дискусії складають план її підготовки та проведення. Передбачається надання списку літератури.

Виділяються такі етапи підготовки дискусії:

1.           Вибір теми.

2.           Постановка мети (навчальна та виховна).

3.           Матеріально-технічне забезпечення.

4.           Підбір літератури (психолого-педагогічної, методичної).

5.           Розроблення питань (основних, додаткових, коригуючих).

6.           Підготовка учасників дискусії (ознайомлення з основними питаннями дискусії, списком літератури, правилами її проведення).

Дискусія є доцільною та ефективною тоді, коли вона виникає на основі знань учасників із теми, яка розглядається. Дуже важливо включити учасників дискусії в процес обміну думками. Із цією метою слід вибрати для обговорення будь-який цікавий факт (випадок, подію, ситуацію), що стимулює учасників подискутувати та посперечатися.

До дискусії готуються всі її учасники: читають рекомендовану літературу, виділяють проблеми, які їх хвилюють, ознайомлюються з питаннями, колективно їх обговорюють.

Творча дискусія можлива з будь-якої теми, якщо буде:

·                 постановка проблемного актуального питання;

·                 ведення дискусії;

·                 постановка нових питань, які вимагають глибокого їх тлумачення;

·                 педагогічний такт ведучого;

·                 підведення підсумків.

Наприклад, дискусія з теми «Активні форми навчання. У чому їх суть?».

Мета: надати викладачам допомогу в оволодінні активними методами навчання.

Питання, які виносяться на обговорення:

1.           Чи може процес навчання бути пасивним?

2.           «Пасивність» та «активність». Їхня суть.

3.           Особливість активних форм навчання.

4.           Чим відрізняється інтерактивна методика від класичної?

Методичний міст

Методичний міст – одна з активних форм методичної роботи, яка проводиться з метою розвитку практичних навичок.

Темою, як правило, обирають проблеми навчання та виховання. Наприклад, «Організація роботи зі здібними учнями», «Організація самостійної роботи на уроках», «Національно-патріотичне виховання учнів під час вивчення базових дисциплін».

Під час проведення методичного моста слухачі вдосконалюють свої аналітичні вміння. До участі в цій формі методичної роботи залучають викладачів різних предметів, щоб розглянути певну проблему з різних точок зору.

Методичний міст – різновид дискусії. Він відрізняється складом учасників і може бути проведений між викладачами різних методичних комісій або різних навчальних закладів.

Дебати

Дебати – це обговорення будь-якого питання, обмін думками, полеміка, дискутування.

Дебати в методичній роботі можна використовувати для прийняття і відстоювання своїх рішень. Гра в дебати вчить критично мислити, досліджувати різні теми і переконливо викладати свої погляди аудиторії.

У дебатах беруть участь дві команди. Одна з них (позитивна) стверджує певну позицію, інша (негативна) заперечує її.

Основна мета дебатів – переконати нейтральну сторону (суддів) у тому, що ваші аргументи кращі, ніж аргументи опонентів.

Базові елементи дебатів

Твердження – тема дебатів у вигляді пропозицій. Твердження визначають за допомогою дефініцій (із латин. – «стисле визначення якогось поняття»).

Дефініції визначають правильність тверджень та встановлюють межі дебатів. Формулюючи твердження, слід користуватися деякими вказівками:

·                 бути суперечливим, викликати зацікавленість;

·                 бути збалансованим;

·                 бути чітким;

·                 піддаватися дослідженню.

Гравці сторони ствердження намагаються переконати суддю, що твердження є ймовірно правильними в більшості чи в усіх випадках.

Гравці сторони заперечення прагнуть довести, що твердження є неправильними або що з певних причин вони неправильно інтерпретовані опонентом.

Наведення аргументів у дебатах – це спосіб переконати суддів у тому, що ваша точка зору найкраща.

Гравцям необхідно подати суддям разом з аргументами докази на підтримку свого обґрунтування, які отримують шляхом дослідження, використовуючи твердження експертів, компетентних у цьому питанні.

Більшість навчальних дебатів надає кожному гравцеві можливість відповідати на запитання опонентів (перехресні запитання). Заперечення можна використати для уточнення позиції опонента або для виявлення помилок у його аргументації.

Судді обговорюють дебати та оголошують результати, тобто своє рішення.

Зворотний зв'язок

Беручи участь у дебатах, можна набути таких навичок і вмінь:

·             критично мислити;

·             досліджувати тему і добирати матеріал;

·             групувати матеріал;

·             слухати і робити висновки;

·             правильно вести дискусію.

Методичний діалог

Методичний діалог – це складова частина будь-якої форми методичного навчання, що має теоретичне домашнє завдання, яке доповнюють присутні педагоги. У методичному діалозі можуть брати участь керівники семінару і слухачі.

Рушійною силою діалогу з певної проблеми є активність слухачів. Велике значення має загальна емоційна атмосфера, розстановка відповідних акцентів у матеріалі, у судженнях слухачів, почуття єдності двох або більше груп. Підводиться підсумок із проблеми, приймається рішення про спільні дії.

Тема методичного діалогу може бути різною. Наприклад, тема діалогу «Сучасний урок». Для нього пропонуються такі питання:

1.    Які, на вашу думку, кінцеві результати педагогічної діяльності?

2.    У чому, на ваш погляд, полягає мотивація навчальної діяльності учнів? Які шляхи вирішення цього завдання ви вважаєте найрезультативнішими?

3.    Педагогіка співробітництва на уроці. Якими шляхами вона сьогодні здійснюється?

4.    Які інноваційні технології ви впроваджуєте у навчальну діяльність?

Заняття-панорама

Для «заняття-панорами» можна пропонувати теми типу: «Активні методи навчання», «Гуманізація і демократизація навчально-виробничого процесу в ПТНЗ», «Використання активних форм навчання у навчально-виробничому процесі», «Педагогіка співробітництва», «Використання новітніх педагогічних технологій під час вивчення...», «Активізація пізнавальних інтересів учнів» тощо.

Проводяться такі заняття під девізами: «Хто шукає, той завжди знайде!», «Умієш сам – навчи іншого!» та ін.

Мета заняття: надати можливість творчо працюючим педагогам продемонструвати винайдені ними методичні прийоми; ознайомити слухачів із різноманітністю розв'язань поставленої проблеми; навчити слухачів алгоритму аналізові методичних знахідок.

Варіант 1: «Заняття-панораму» проводять творчі педагоги, які використовують ефективні методи, методичні прийоми та досягли високих результатів. На заняття запрошують усіх бажаючих колег та тих, кого рекомендує методичний кабінет. Після закінчення присутні проводять обговорення «заняття-панорами», обмінюються думками.

Варіант 2: Усі відкриті заняття проводяться в одній аудиторії. Одночасно дають заняття, об'єднані однією темою або проблемою, 2-3 викладача. Заняття проходять так: подаються фрагменти і пояснення до них. Після закінчення всіх занять виносять рішення про позитивні сторони, оригінальні знахідки. «Заняття-панораму» проводять в одній аудиторії, а підсумки цієї серії занять – в іншій, влаштовуючи колективне заключне обговорення.

Методична сесія

Методична сесія педагогів навчального закладу – ефективна форма роботи, яка координує діяльність усієї методичної служби і направлена на розвиток навчально-методичного забезпечення освітнього процесу, інноваційної діяльності.

Методична сесія проводиться один раз на рік у визначений термін за такими питаннями:

·                 проведення творчих звітів педагогів, які атестуються;

·                 сприяння розвитку фахової майстерності;

·                 прогнозування педагогічного досвіду;

·                 стимулювання творчої діяльності педагогів.

Методична сесія проводиться у два етапи:

Перший етап методичної сесії – «Свято педагогічної творчості». Під час його проведення відбувається презентація досвіду кращих педагогів, які атестуються, а також засідання творчих і проблемних груп, проводяться «круглі столи», майстер-класи за проблемою (назвою) методичної сесії.

Другий етап методичної сесії передбачає творчі звіти, презентації портфоліо (кейсів), що проводяться перед колегами, методичним активом, де педагоги демонструють свої творчі доробки, пропагують власний досвід, проводять уроки-панорами, презентують навчальні методичні рекомендації тощо.

Під час методичної сесії відбувається стимулювання педагогічних кадрів до творчої діяльності (вручаються дипломи, почесні грамоти, грамоти за участь), виносяться пропозиції щодо атестації, приймаються рішення про публікацію кращого досвіду.

Така організація методичної роботи спонукає пробудженню в педагогів інтересу до інноваційної діяльності, потреби в саморозвитку та у самовдосконаленні, виробленню в колективі атмосфери творчого пошуку найбільш ефективних шляхів навчання і виховання учнів, формуванню сприятливого мікроклімату в навчальному закладі.

Методичний аукціон

Для ознайомлення педагогів із цікавими та яскравими результативними ідеями проводиться методичний аукціон, за допомогою якого можна цікавіше побудувати проведення семінару-практикуму чи заняття з контролю знань.

Мікрогрупа чи окремий учасник висувають ідею і пропонують «удосконалити» її або замінити іншою. Аукціон проводять доти, поки не будуть внесені ідеї-поправки. Найкращою визнають таку, за яку проголосує більшість. Ідеї висувають для втілення їх у життя, але розпочинають із висунення найфантастичніших думок. Під час проведення аукціону може розігруватися методична література тощо.

Методичний ринг

Методичний ринг – форма методичної роботи, яка сприяє вдосконаленню знань, дає можливість виявити загальну ерудицію та обізнаність педагогів із проблемою.

Методичний ринг можна проводити, коли існує два питання. Заздалегідь готуються два опоненти. Кожен опонент має групу підтримки лідера у разі необхідності. Група аналізу оцінює рівень захисту відповідного погляду на проблему, рівень підготовки опонента. Щоб зняти напруження, слід заздалегідь продумати, чим заповнити паузу (педагогічні ситуації, ігрові завдання тощо). Наприклад, методичний ринг з теми «Впровадження інтерактивних форм та прийомів у навчальний процес».

Методичний ринг – це змагання різних методичних ідей щодо реалізації однієї й тієї ж проблеми. Ось, наприклад, методичний ринг з теми «Активізація пізнавальної діяльності учнів». Для реалізації цієї теми використовуються активні форми навчання, ігрові завдання, підвищується роль самостійності, самоосвіти, фактичного знання проблеми, ерудиції.

У роботі методичного рингу беруть участь члени колективу ПТНЗ чи методичної комісії, з яких формується 3-4 групи. У кожній із них є фасилітатор, який організовує роботу групи відповідно до встановлених правил. На засідання запрошують відомого викладача-методиста, який має яскраво виражений індивідуальний методичний почерк. Гості і творчо працюючі педагоги виступають із питаннями, на які відповідає викладач-методист.  Розглядається серія теоретичних і практичних завдань, розробляються методичні рекомендації щодо впровадження новаторських методик або знахідок запрошених на засідання методичного рингу майстрів педагогічної справи, які повідомляють колегам вихідну інформацію про методику пошуку новаторської ідеї, сутність і шляхи впровадження в педагогічну практику, відповідають на запитання учасників засідання та оцінюють роботу груп.

Фасилітатор здійснює загальне керівництво засіданням, проводить інструктаж учасників засідання щодо правил проведення методичного рингу та робить висновки про підсумки раундів і засідання загалом.

Методична панорама

Колективно-групова форма роботи, що передбачає ознайомлення з досвідом педагогічної діяльності групи педагогів, який має спільне тематичне спрямування.

Методична олімпіада-конкурс

Індивідуально-групова форма організації практичної розробки педагогами певної педагогічної проблеми і представлення її у вигляді творчої роботи. Передбачає захист творчих робіт, проводиться за спеціально розробленим положенням.

Рольова гра

Групова форма занять, яка передбачає практичне опрацювання різних моделей педагогічних ситуацій.

Обмін досвідом роботи

Має на меті популяризацію і поширення ефективної педагогічної практики, створення психолого-педагогічних стимулів для розвитку творчої діяльності педагогів, збагачення систем педагогічної діяльності нестандартними підходами. Обмін досвідом роботи передбачає діагностування якості професійно-педагогічної діяльності, аналіз та оцінювання її відповідності завданням і прогресивним тенденціям, а також рівню її продуктивності; виявлення в системі роботи педагога творчих елементів і проблем, які йому необхідно розв’язати. Процес обміну досвідом – багатоаспектна робота, яка потребує від виконавців та учасників високого рівня професіоналізму й етичної культури, виявляє ступінь володіння всіма складовими структури педагогічної діяльності – пізнавальної, організаційної, комунікативної, розвивальної, творчої.

Групова консультація

Групова консультація – це форма методичної роботи з групою педагогів, зацікавлених у розв'язанні одних і тих же проблем.

Завдання групової консультації – надавати постійну допомогу педагогам у самоосвіті, вирішенні чергових проблем, аналізі особистого досвіду у світлі нових завдань, розширенні перспективи використання нових завдань на практиці, озброєнні конкретними прийомами самоаналізу та самооцінки.

Планові групові консультації проводять тоді, коли група педагогів тривалий час працює над вирішенням складної проблеми.

Організація та проведення групових консультацій

1.    Визначення теми консультації на основі вивчення стану навчально-виробничої роботи, показників рівня навчальних досягнень учнів, наявності невирішених проблем, недоліків у роботі педагогів.

2.    Опрацювання науково-популярної, психолого-педагогічної та методичної літератури з цієї проблеми, добір фактичного матеріалу, що ілюструє, доповнює теорію.

3.    Визначення консультантів (це можуть бути керівники навчальних закладів, методисти, юристи, лікарі, психологи, логопеди, практики та ін.).

4.    Визначення складу учасників (з урахуванням результатів бесід, анкетувань, діагностувань, особистої зацікавленості педагогів проблемою).

5.    Складання сценарію проведення консультації (забезпечення чіткості, стислості та проблемності викладу матеріалу, моделювання найбільш значущих ситуацій, активізація слухачів залученням до бесіди чи до живого переконливого діалогу).

6.    Підготовка оголошення про дату і місце проведення консультації зі стислим переліком питань, запропонованих для розгляду.

7.    Вироблення чітких, конкретних рекомендацій, тез.

Методичний тиждень

Цікавою і ефективною формою обміну досвіду, практичного навчання педагогів є тижні педагогічної майстерності.

План тижня включає представлення творчих лабораторій педагогів, проведення відкритих уроків, позаурочних заходів, конференцій, творчих звітів, творчих зустрічей, методичних фестивалів, ярмарок педагогічних ідей, демонстрування методичного дидактичного матеріалу тощо.

Інформувати педагогічний колектив про досягнення педагогічної науки, перспективного педагогічного досвіду, окремі творчі знахідки своїх колег допомагають методичні бюлетені.

Вони бувають тематичні (присвячені якійсь одній проблемі) та оглядові (розкривається зміст однієї з проблем, актуальної для педагогів навчального закладу), наприклад: „Увага, цікавий досвід”; „Чого навчатися у своїх колег?”; „Є ідея”; „Запрошуємо до розмови”; „Радимо застосувати в своїй практичній діяльності”; „Творчість на уроці”.

План проведення методичного тижня

Тема „Шляхи активізації пізнавальної діяльності учнів”

Понеділок

1.    Методична консультація „Вибір форм і методів активізації пізнавальної діяльності учнів на різних етапах уроку”.

2.    Методична тека: „Організація пізнавальної діяльності учнів”.

Вівторок

1.    Конкурс методичних розробок уроків „Мій кращий урок”.

2.    У творчій лабораторії майстрів виробничого навчання_________.

3.    Виставка в бібліотеці „Інноваційні технології як засіб вдосконалення навчально-виробничого процесу”.

Середа

1.    У творчій лабораторії викладачів ____________.

2.    „Методична скринька” (виставка-огляд напрацювань досвідчених педагогів).

Четвер

1.    Презентація результатів роботи творчої групи „Розвиток пізнавальної діяльності учнів на уроках та в позаурочний час”.

2.    Консультація „З питань використання на уроках програмних педагогічних засобів”.

П’ятниця

1.    Консультація „Диференційований підхід до викладання навчальних предметів”.

2.    Огляд методичних бюлетенів.

Понеділок

Підсумки методичного тижня у навчальному закладі.

Тиждень наставництва

Мета: створити атмосферу співробітництва, співтворчості та співпраці двох груп педагогів: «майстровитих» та молодих.

Орієнтовний план тижня наставництва

Понеділок. Брифінг «Досвід. Проблеми. Знахідки» (зустріч молодих педагогів із наставниками та керівниками ПТНЗ).

Вівторок. Творча лабораторія наставника (день відкритих дверей для молодих спеціалістів: відвідування уроків своїх наставників).

Середа. «Дискусійна середа» з теми «Педагогічна творчість: проблеми розвитку і досвід».

Четвер. Вечір відпочинку «Українські вечорниці».

П'ятниця. «Гарячий телефон» (день консультацій наставників).

Методичні оперативки

Методичні оперативки є традиційною формою підвищення наукового, фахового рівня педагогічної діяльності, попередження можливих помилок, виправлення допущених недоліків у роботі педпрацівників

Ефективність даної методичної форми полягає в тому, що вона займає мало часу, може проводитись до уроків, після уроків, під час великої перерви; дозволяє обговорити питання, які неможливо передбачити заздалегідь. Доцільність їх проведення диктується виробничою необхідністю. основним змістом їх роботи є:

·             оперативне ознайомлення педколективу з директивними, нормативними документами, наказами, інструктивно-методичними листами, положеннями, інструкціями Міністерства освіти і науки України, управління освіти і науки, НМЦ ПТО;

·             ознайомлення з інноваційними технологіями, навчання та виховання, ППД;

·             інформування членів педколективу про нові науково-методичні посібники, педагогічні періодичні видання, нові навчальні програми, підручники;

·             розгляд поточних навчально-виробничих завдань планування роботи методичних формувань, підготовка та організація проведення методичних заходів, ведення документації, підготовка до державної підсумкової атестації, моніторингу, організація роботи гуртків (предметних, за інтересами) секцій, проведення олімпіад, конкурсів тощо;

·             заслуховування інформації про стан навчально-виробничої роботи в ПТНЗ, групі, результати внутрішнього контролю, моніторингу, про участь у методичних заходах, виконання доручень тощо.

ІНДИВІДУАЛЬНІ ФОРМИ МЕТОДИЧНОЇ РОБОТИ

1.          Участь у діагностичному анкетуванні з визначення фахової та методичної майстерності.

2.          Самоосвіта.

3.          Стажування.

4.          Наставництво.

5.          Праця над єдиною методичною темою НМЦ ПТО, навчального закладу, педагога. Написання реферату з єдиної методичної теми навчального закладу, особистої психолого-педагогічної пробле­ми.

6.          Курсова пе­репідготовка. Індивідуальний звіт про курсо­ву перепідготовку.

7.          Підготовка і проведення відкритих уроків, виховних заходів. Самооцінка осо­бистої педагогічної діяльності.

8.          Взаємовідвідування уро­ків, виховних заходів. Написання відгу­ку на від­критий урок, виховний захід, про свого колегу.

9.          Участь у рейді «Робоче місце педагога, учня», конкур­сі «Кращий навчальний кабінет». Виготовлення саморобного уна­очнення, дидак­тичного матеріалу.

10.     Участь в інструктивно-методичних нара­дах, у роботі школи педагогічної майстернос­ті, творчих груп, методичних комісій, обласних методичних секцій, ярмарку методич­них знахідок та пе­дагогічних здобутків, прес-конференції, диспуті, дискусії, науково-практичній конференції, психолого-педагогічних прак­тикумах, тренінгах, кон­силіумах, педагогічних турні­рах, круглому столі, семінарі, аукціоні, брифінгу, практи­куму з комп'ютерної грамотності, загальних виховних захо­дах тощо.

11.     Виступ у періодичній пресі, перед колегами з лекціями, підготовка доповідей, презентацій на засідання педради, методичної комісії, обласної секції.

12.     Участь в експериментальній методичній роботі. Здійснення пер­сональних соціологічних дослі­джень.

13.     Участь у конкурсі «Викладач року», тематичних  конкурсах, методичних та педагогічних виставках.

14.     Складання індивідуаль­ного плану особистої атестації. Індивідуальний опис особис­того досвіду роботи. Підготовка і виконан­ня особистого творчого звіту. Творчий звіт на нараді в присутності директора, на засіданні пе­дради.

15.     Оцінювання пе­дагогічної діяльності колег, які атестуються. Робота над критичними за­уваженнями за підсумками атестації.

16.     Перегляд спеціаль­них педагогічних телепередач, читання спеціальної, художньої, педагогічної літератури, ознайомлення з біблі­отекою, картотекою методичного кабінету, складання   картотеки   перспективного педагогічного досвіду, ведення записів особистих педагогічних знахідок. Створення особистої мето­дичної бібліотеки.

17.     Випуск тематичного методичного бюле­теня, персональ­них інформаційно-методичних бюлетенів, участь у випуску стіннівки.

18.     Участь у громадсько­му огляді знань учнів. Наставництво над учнями. Робота зі здібними учнями та учнями низь­кого інтелектуального рівня. Керівництво гуртком.

19.     Участь у днях відкритих две­рей навчального закладу.

20.     Виконання персо­нальних завдань адміністрації.

Самоосвіта

Важливою формою підвищення науково-методичного та фахового рівня педагога є самоосвіта.

Педагогічна самоосвіта – це цілеспрямована і планомірна, безперервна і усвідомлена самостійна робота педагога, спрямована на підвищення своєї професійної кваліфікації протягом всієї його практичної педагогічної діяльності.

Самоосвіта включає удосконалення як теоретичної так і практичної підготовки.

Самоосвіта здійснюється за такими основними напрямками: удосконалення науково-теоретичної підготовки з фаху; підвищення методичної майстерності; психолого-педагогічна підготовка; поглиблення знань з теорії і практики виховання учнів; загальнокультурний розвиток.

Умови успішної самоосвітньої роботи педагогічного працівника: раціональне використання робочого часу педагога; виділення вільного дня для самоосвітньої діяльності; створення здорового психолого-педагогічного клімату в колективі; упорядкування громадських доручень; стимулювання праці; забезпечення необхідною науково-методичною літературою, педагогічно-психологічною, педагогічною, фаховою періодичною пресою; проведення методичних заходів з питань організації самоосвіти, основне завдання яких − навчити педагога не лише самостійно здобувати інформацію, а й вільно, самостійно орієнтуватися в її потоці, ефективно і творчо, результативно використовувати в своїй педагогічній діяльності; ефективне, систематичне управління процесом самоосвіти.

Методика підготовки та проведення педагогічної ради

Сьогодні у професійно-технічних навчальних закладах області утверджується парадигма особистісно орієнтованої освіти. Реалізація нових підходів до навчально-виробничого процесу в ПТНЗ та визначення в ньому місця особистості починається із внесення відповідних змін до управлінської діяльності, яка має забезпечити безперервне професійне та особистісне зростання педагогічних працівників та учнів, стабільність і комфорт у закладі, адаптацію до умов, що постійно змінюються, визначення місця навчального закладу в цих умовах, стратегії й тактики його розвитку.

В умовах демократизації, переходу до громадсько-державної, фасилітативної моделі керівництва навчальними закладами, що зумовлено Національною доктриною розвитку освіти, значно зросла роль колективних форм управління і в першу чергу − педагогічної ради.

Педагогічна рада – це рада педагогів, які дійсно радяться, а не "засідають", така рада повинна приносити професійне задоволення, бажання здійснити окреслене, впевненість, а не навпаки.

Педагогічна рада повинна функціонувати не тільки як орган розгляду, а і як орган рішення життєво важливих для навчального закладу питань. Він повинен стати інструментом колективного управління, допомогти розвити творче мислення педагога.

Головні мета і завдання педагогічних рад – об’єднати зусилля колективу навчального закладу на підвищення рівня навчально-виробничої роботи, використання на практиці досягнень педагогічної науки і перспективного досвіду; визначення „дерева цілей” діяльності педагогічного колективу, дальньої, середньої та близької перспектив, програми розвитку.

У функціях педагогічної ради можуть бути виділені такі групи: управлінські; методичні; виховні; соціально-педагогічні.

Пріоритетність кожної з них залежить від цільових установок педагогічного колективу та його керівників.

Управлінські (адміністративні) функції педагогічної ради включають такі різновиди:

·             законодавчі виражаються в колективних рішеннях, які приймаються відкритим голосуванням і є обов’язковими до виконання кожним працівником;

·             узагальнено-діагностичні: проведення дослідно-експериментальної роботи, соціальних, психологічних та медичних обстежень;

·             планово-прогностичні: обговорення перспектив розвитку, планування діяльності колективу;

·             експертно-контролюючі: заслуховування звітів, заключення про діяльність педагогічних працівників, про виконання педагогами та учнями Уставу ПТНЗ, єдиних вимог до учнів;

·             коректуючі: внесення змін і поправок в плани роботи у зв’язку зі змінами державної політики, соціального замовлення.

У методичних функціях педагогічної ради можна відзначити направлення:

·             інформаційне: повідомлення про стан навчально-виробничого процесу та шляхи його удосконалення; про досягнення педагогічної науки, пропаганда перспективного досвіду;

·             узагальнююче: аналіз стану навчально-виробничого процесу, рівня викладання, рівень навчальних досягнень та вихованості учнів, узагальнення й аналіз педагогічного досвіду;

·             розвиваюче: розвиток педагогічної майстерності, оволодіння формами, методами та прийомами навчання, які дають найбільший ефект, використання досвіду педагогів-новаторів, інших навчальних закладів, застосування прогресивних навчальних технологій;

·             навчаюче: перш за все підвищення кваліфікації педагогічних працівників шляхом різних форм передачі знань, умінь, навичок педагогічної майстерності;

·             активізуюче: активізація зусиль педагогічного колективу, всіх ланок методичної служби: науково-методичної ради, методичних комісій, методичного кабінету і роботи кожного педагога над своєю методичною темою.

Виховні функції педагогічної ради направлені на формування індивідуальності кожного працівника, свідомої дисципліни педагогічного колективу, допомога в збагаченні та розкритті індивідуальності кожного педагога.

Виховання колективу проходить в процесі підготовки засідань педагогічних рад, до чого залучаються всі педагогічні працівники, обговорення питань та прийняття рішень, а також у виконанні прийнятих рішень. Колективна робота виховує свідому внутрішню дисципліну, організованість, відповідальність, здібність до планомірної діяльності.

Соціально-педагогічні функції полягають в:

·             комунікації, зв’язку педагогічного колективу з батьками, учнями, з педагогічними колективами інших ПТНЗ;

·             координації та інтеграції зусиль суб’єктів виховання: ПТНЗ, сім’ї, громадських організацій; погодженні, встановленні цілеспрямованих зв’язків, послідовності дій;

·             захисту учнів та педагогічних колективів, виконання правових норм по відношенню до учасників педагогічного процесу (здорових умов роботи і навчання, харчування, соцзабезпечення, прийому та звільнення).

До складу педагогічної ради навчального закладу входять директор, заступники директора, старший майстер, викладачі, майстри виробничого навчання, вихователі, практичний психолог, соціальний педагог, керівники гуртків, медичний працівник, інші спеціалісти. До складу педагогічної ради можуть входити роботодавці – замовники кадрів, голова батьківського комітету. Склад педагогічної ради затверджується наказом директора навчального закладу.

На засідання педагогічної ради можуть запрошуватися представники громадських організацій, педагогічні працівники інших навчальних закладів, батьки або особи, які їх замінюють. Особи, запрошені на засідання педагогічної ради, мають право дорадчого голосу.

Головою педагогічної ради навчального закладу є його директор. Педагогічна рада обирає зі свого складу секретаря на навчальний рік.

Педагогічна рада скликається не рідше одного разу на два місяці. При необхідності проводяться позачергові засідання. Упродовж року відбувається 4-5 засідань педагогічної ради.

Технологічна система планування, підготовки і проведення педагогічних рад включає такі етапи:

Перший етап – теоретичний, який передбачає:

·             визначення тем педагогічних рад на 3 роки у відповідності із науково-методичною проблемою, концепцією розвитку ПТНЗ, метою й завданнями, прогнозованими результатами;

·             планування тематики педагогічних рад на навчальний рік на основі аналізу діяльності навчального закладу за попередній рік. Завчасне (до 1 вересня) ознайомлення педагогічного колективу з тематикою засідань педрад та затвердження її на першому засіданні педагогічної ради.

Другий етап – організаційний, який передбачає:

·             складання плану проведення педагогічної ради, вибір форми проведення, уточнення мети й завдань;

·             добір методів дослідження (спостереження, бесіди, анкетування дорослих, тестування, вивчення наукової літератури, нормативно-законодавчих документів, моделювання, експеримент, узагальнення перспективного педагогічного досвіду тощо);

·             створення робочої групи по проведенню педагогічної ради, розподіл обов’язків, делегування повноважень.

Третій етап – моніторинґовий, який передбачає:

·             організацію збирання інформації за підсумками дослідження та здійснення аналізу отриманої інформації.

Четвертий етап – практичний – проведення засідання педагогічної ради й прийняття рішення.

П’ятий етап – аналітично-регулюючий.

·             аналіз ефективності роботи педагогічної ради на нараді при директорові;

·             робота щодо виконання попередньо ухвалених рішень;

·             контроль за виконанням рішення педагогічної ради.

Унаочнимо за допомогою циклограми зміст підготовки й проведення педагогічної ради.

Алгоритм підготовки до педагогічної ради

1.          Видача наказу або розпорядження про підготовку до педагогічної ради.

2.          Засідання методичної ради з питання підготовки педради. Складання плану підготовки і сценарію проведення педагогічної ради.

3.          Створення робочої групи з підготовки засідання педагогічної ради з числа зацікавлених педагогів у вирішенні даної проблеми, планування її роботи.

4.          Формування творчих груп з підготовки окремих питань роботи педради.

5.          Оформлення стенду в методичному кабінеті «Готується педагогічна рада».

6.          Складання списку рекомендованої літератури з обговорюваної проблеми.

7.          Визначення об'єктів вивчення (викладачі, майстри виробничого навчання, стан викладання навчальних предметів, аспекти діяльності класних керівників, виховання учнів).

8.          Збір, обробка, аналіз та узагальнення необхідної інформації про об'єкти вивчення. Проведення соціологічних досліджень у відповідності до проблеми всіх учасників освітнього процесу: педагогів, батьків, учнів.

9.          Робота з педагогами та запрошеними, що мають виступити на педагогічній раді.

10.     Підготовка методичної виставки, ілюстративного матеріалу.

11.     Підготовка педагогічних ситуацій, які б доцільно було розглянути на засіданні.

12.     Відпрацювання понятійного апарату (словника термінів).

13.     Розробка проекту рішення.

До складу робочої та творчих груп можуть входити керівники методичних комісій, проблемно-динамічних груп, найбільш досвідчені педагоги, які глибоко вивчають теорію даного питання, наявний педагогічний досвід, результативність самоосвіти, організовують взаємовідвідування уроків, готують тематичні виставки тощо. Доцільно до підготовчої роботи залучити якнайбільшу кількість зацікавлених осіб з метою всебічного вивчення проблеми, збору потрібної інформації.

Робоча група розробляє план підготовки до педради, який може складатися за такою схемою:

№	Зміст роботи	Термін виконання	Відповідальна особа

Контроль за підготовкою до педагогічної ради

Якість педради значною мірою залежить від своєчасного й уважного контролю за підготовкою. Цю роботу доцільно проводити в три етапи: за місяць, півмісяця і тиждень до проведення.

На І етапі надається практична допомога членам творчих груп. Роль директора і його заступників полягає у тому, щоб забезпечити цілеспрямованість відвідування уроків, позакласних заходів, пов’язаних з темою наступної педради. Необхідно розробити вузлові питання теми, "пам’ятки" і відповідну методику відвідувань і аналізу уроків.

На ІІ етапі слід звернути увагу на якість змісту доповіді (якщо вона буде), сценарій майбутньої педради, а також на проект рішення педради.

В основу змісту доповіді мають бути покладені провідні ідеї державної політики в галузі освіти, досягнення психолого-педагогічної науки з даної проблеми, моніторингові дослідження стану її вирішення у навчальному закладі. Доповідь має містити в собі аналіз діяльності педагогічного колективу в цілому та окремих його членів щодо питання, яке розглядається, досягнень та недоліків у роботі учасників навчально-виробничого процесу, матеріали спостережень, досліджень, об'єктивні та достовірні факти з життя ПТНЗ, порівняльні дані, обґрунтовані висновки та судження.

Структура доповіді повинна бути чіткою, логічною, послідовною. Складається доповідь з дуже короткого вступу, змістовної (основної) частини та висновків, рекомендацій щодо покращення роботи з відповідного питання.

Підготовка рішення педагогічної ради

Складним та важливим питанням при підготовці до засідання педради є вироблення проекту рішення. Це питання ні в якому разі не можна пускати на самоплив. На засідання педради слід виносити підготовлений заздалегідь, глибоко продуманий проект рішення, який готується членами робочої групи.

Проект рішення педагогічної ради повинен відповідати таким вимогам: бути науково обгрунтованим, тобто випливати з глибокого розуміння закономірностей педагогічного процесу; бути результатом осмисленого, наукового аналізу ситуації і водночас оригінальним, нешаблонним; бути конструктивним, відображати єдині вимоги, розраховані на певний позитивний результат; забезпечувати аргументованість та розуміння необхідності рішення всіма виконавцями, без чого рішення не має педагогічної цінності; мати чітку програму діяльності колективу на певний період, визначену оптимальну кількість педагогічно доцільних пунктів рішення, виконання яких під силу тим, кому вони адресовані; враховувати індивідуальні можливості виконавців, особисті якості, здібності, досвід як основу для реального його виконання; зміст пунктів рішення повинен повністю висвітлювати суть питання, що розглядається, орієнтувати педагогів на поліпшення освітнього процесу і стану проблеми, яка розглядається; формулювання кожного пункту має бути чітким, лаконічним, конкретним; слід уникати таких формулювань: "підвищити рівень", "різко посилити", "слід поглибити", "схвалити досвід", "добиватися кращих результатів", "спонукати до розумової діяльності" тощо; кожен пункт рішення адресувати конкретному педагогу чи групі педагогів з вказівкою, що, коли треба зробити; рішення має бути оптимальним за розміром та строками виконання, передбачати строки виконання не більше 1,5-2 місяців, тобто до чергового засідання (за випадком, коли розглядаються стратегічні завдання, які вимагають довгострокового виконання); обов’язково потрібно вказати відповідального за виконання.

За один день до початку педагогічної ради потрібно перевірити приміщення, в якому буде проводитися засідання ради.

Нагадаємо, що не підготовлене приміщення не може забезпечити нормальну ділову атмосферу впродовж засідання. Так, воно повинно бути теплим, добре освітленим, мати пристосування для запису. Відсутність вентиляції знижує продуктивність розумової праці на 10-20 %, а з кожними 30 хв. – ще на 30%.

Важливим елементом та могутнім засобом концентрації думки є забезпечення наочності.

Важливо, щоб кожний із присутніх мав можливість бачити й чути голову та виступаючих. Тому столи та стільці слід розставляти по-різному, в залежності від завдань проблеми, що розглядається.

Розглянемо декілька прикладів розташування меблів.

Перший варіант – фронтальне розташування: Таке розміщення може підійти тільки для роботи над теоретичною частиною, але не слід використовувати його під час роботи у групах.

Другий варіант –" круглий стіл": Таке розташування столів і стільців дозволяє об’єднати педагогів під час активних форм проведення педагогічної ради і тим самим запобігти виокремленню небажаних підгруп чи угрупувань. Запропоноване розташування полегшує комунікацію між педагогами під час педагогічної ради, проте в деякій мірі нейтралізує голову ради.

Третій варіант – трикутник: Члени педагогічної ради бачать один одного і легко спілкуються між собою. За умов такого розташування меблів положення керівника буде відповідати положенню "лідера". Вочевидь, це дозволить зібрати більшу кількість гравців, проте керівник постійно буде домінувати.

Четвертий варіант – "обличчя до обличчя": Якщо голова педагогічної ради обирає таке розташування меблів, слід враховувати, що учасники педагогічної ради будуть не усвідомлено протистояти один одному під час комунікації. Така структура мало відповідає завданням комунікації, приводить до конфронтації, не сприяє обміну думками.

П’ятий варіант – на нашу думку, найбільш невдалий, коли керівник займає позицію "лідера" і особи, яка вирішує правильно чи неправильно розглядається та чи інша проблема.

Отже, вибір розташування меблів під час проведення педагогічної ради залежить від завдань, які керівник покладає на неї, тому що саме фізичне розташування здійснює суттєвий вплив на характер комунікації співрозмовників.

Алгоритм ведення засідання педагогічної ради:

•   починати засідання в призначений час;

•   доповісти про кількість членів педради, присутніх та відсутніх, причини їх відсутності; представити запрошених на засідання не членів ради;

•   затвердити відкритим голосуванням порядок денний;

•   затвердити регламент роботи педради та дотримуватись його (доповідь – 25-30 хв., співдоповідь - 10-15 хв; виступи - 5-7 хв.);

•   проінформувати про виконання рішень попереднього засідання педради. (За інформацією педрада приймає рішення про зняття питання з контролю. У разі невиконання окремих пунктів рішення попередньої педради педколективу повідомляються причини та заходи щодо забезпечення їх виконання);

•   у вступному слові визначити значущість проблеми і спонукати педагогів до активної участі у роботі, до обміну позитивним досвідом із обговорюваної проблеми

•   надати слово доповідачу, співдоповідачу, виступаючим;

•   запропонувати виступаючим висувати конструктивні ідеї, корисні для всіх, реальні для виконання;

•   стежити за реакцією членів педради, за ходом спілкування всередині кожної з груп, увагою, дисципліною, сприяти участі всіх працівників у роботі засідання;

•   у разі потреби під час засідання коригувати виступи діловими репліками, спрямовувати виступаючого, дотримуватись порядку денного; вести записи, які допоможуть проаналізувати розв'язання проблеми; резюме після кожного виступу;

•   не допускати закритих для обговорення тем, некоректних зауважень, конфліктних ситуацій; бути толерантним, створити атмосферу для відкритого спілкування, прислухатись до думки інших; критикувати конструктивно;

•   підвести підсумки після обговорення проблеми; накреслити шляхи вирішення питання, що розглядається;

•   зачитати проект рішення педради і після внесення доповнень, змін, уточнень затвердити його відкритим голосуванням;

•   оголосити закінчення роботи педради;

•   надати можливість членам педради виступити з довідками, зауваженнями щодо ведення засідання педради.

Велике значення має культура проведення засідання педради: дотримання етичних норм спілкування, адміністративна культура, ділова атмосфера. Кожен виступ педагога на засіданні педради має бути конструктивним, аргументованим, логічним, насиченим конкретними пропозиціями щодо удосконалення навчально-виробничого процесу.

У зв'язку з цим педагогів потрібно вчити активно, по-діловому виступати на засіданнях педради, виконуючи такі вимоги:

•   виступати відповідно до питання, яке обговорюється, давати конкретні пропозиції до рішення;

•   сприяти створенню спокійної та ділової обстановки;

•   робити критичні зауваження об'єктивно та обґрунтовано;

•   сприймати критику як фактор, що сприяє покращенню якості роботи.

Слід враховувати мотиви, які змушують педагогів виступати, забезпечувати доцільну послідовність та спрямованість при суворому дотриман­ні регламенту. Обговорення має носити дискусійний характер.

Директор як голова засідання педради повинен забезпечувати активність працівників тактовними і уважним ставленням до виступаючих, створенням ділової та доброзичливої атмосфери; підтримкою ініціативи, впевненості кожного в тому, що до його думки прислуховуються і врахують під час прийняття рішення.

У будь-якому випадку директору необхідно твердо пам'ятати, що педрада — це не вистава. Ретельність підготовки до неї не означає, що виступа­ти повинні тільки ті, кого визначили. Це привело б до зниження наукової вагомості педради і нівелювання будь-якої дискусії та критики.

Це, перш за все, - рада! Зібрання однодумців!

Проведення засідань педагогічної ради є показником рівня творчої атмосфери в колективі, його професіоналізму.

Зміст засідань педагогічних рад фіксується у протоколах, які нумеруються упродовж календарного року. Діловодство педагогічної веде секретар, який обирається з членів ради терміном на навчальний рік та працює на громадських засадах. У протоколі вказують такі реквізити: назва виду документа, дата проведення педради, заголовок до тексту, текст, рішення педради, підписи голови і секретаря засідання.

Текст протоколу складається з двох частин: вступної й основної. У вступній частині вказуються прізвища та ініціали голови і секретаря засідан­ня, кількість присутніх і відсутніх на засіданні, порядок денний засідання з переліком питань, які підлягають розгляду, із зазначенням доповідачів по кожному з них. Основний текст протоколу викладається за розділами: «Слухали», «Виступили», «Постановили». Підписи голови та секретаря на протоколі є обов'язковими.

До протоколу додаються матеріали з питань, що обговорювалися. Протоколи засідань педагогічної ради зберігаються у справах навчального закладу до десяти років.

З питань, які обговорюються, виносяться рішення з визначенням термінів і виконавців. Педагогічна рада має право виносити рішення при наявності не менше двох третин її членів. Рішення педагогічної ради приймаються більшістю голосів. При рівності голосів ухвальним є голос голови педагогічної ради. Рішення педагогічної ради вступає в дію тільки після його затвердження головою ради.

Рішення, яким би радикальним воно не було, залишається тільки на папері, якщо не контролювати його виконання та не інформувати педагогічний колектив про якість його виконання. Тому контроль за ходом виконання рішення педради має бути обов’язковим.

Систематичний і своєчасний контроль за виконанням рішень педагогічної ради, причому не з боку адміністрації, а з боку колег по роботі, яким колектив доручив цю справу, об'єктивна й вичерпна інформація про стан їх виконання на кожному засіданні педагогічної ради дисциплінує колектив, сприяє дієвості й результативності педагогічної ради, підвищує її авторитет, формує причетність до виконання рішень у більшості членів педагогічного колективу, цим самим підноситься роль педагогічної ради як колективного органу управління діяльністю навчального закладу.

Алгоритм реалізації рішень педагогічної ради

1.       Постановка рішення на контроль (занесення його до комп'ютера, журналу контролю, картки контролю, інше).

2.       Прийняття адміністративного рішення (видання наказу, проведення нарад, засідань методичних комісій тощо).

3.       Розробка шляхів реалізації рішення (планування педагогічних заходів щодо його реалізації: складання графіків відкритих уроків; проведення теоретичних семінарів, навчально-методичних тренінгів; вивчення та впровадження кращого досвіду роботи; апробація різних педагогічних інновацій; проведення моніторингових досліджень тощо).

4.       Організація проміжних форм контролю (відвідування уроків, позакласних заходів; проведення адміністративних контрольних робіт, моніторингових зрізів навчальних досягнень учнів, вивчення рівня їх розвитку та вихованості; анкетування, співбесіди з уч­нями, педагогами, батьками тощо).

5.       Аналіз стану реалізації рішення. Діагностика позитивних змін.

6.       Інформація про виконання рішень на наступних засіданнях педагогічної ради. Пошук нових підходів до проблеми.

7.       Зняття з контролю (інформування педагогічного колективу про остаточне виконання рішення педради; відмітка про це в журналі або картці контролю, файлі).

Перевірку реалізації рішень педагогічної ради здійснюють члени комісії з перевірки виконання рішень педради, яку щороку в складі трьох осіб обирають на серпневому засіданні.

Результати перевірки фіксують за такими пунктами:

1. № з/п.

2. Тема педагогічної ради.

3. Дата проведення.

4. Зміст рішення, що контролюється.

5. Терміни виконання.

6. Відповідальний за виконання рішення.

7. Інформація про виконання, яких заходів вжито.

8. Дата зняття з контролю.

9. П.І.П. відповідального за перевірку, підпис.

Орієнтовна тематика педагогічних рад

Загальних рецептів щодо вибору тематики засідань педради бути не може. Тематика засідань педрад визначається, як правило, в кінці поточного навчального року, виходячи з проблеми навчального закладу, потреб колективу, аналізу стану навчально-виробничого процесу, бесід із керівниками методичних комісій, активом педагогів, батьківським комітетом, учнівськими організаціями і спрямована на глибоке розкриття питан­ь та максимальне залучення педагогів до участі в їх обговоренні.

Зазначимо, що у доборі тематики педагогічної ради слід керуватися такими критеріями: тема повинна бути актуальною, тобто сучасною і своєчасною; нестандартною, отже, цікавою; перспективною, тобто працювати на майбутнє і відповідати вимогам наступності, перспективності і спадкоємності. Формулювання теми повинно передбачати практичну значущість, можливість вирішення проблеми, реальність досягнення.

Розробка тематики педрад передбачає визначення кількості пи­тань на одне засідання, обсяг інформації, тривалості засідання, відпові­дальних за його підготовку. Оптимальною кількістю питань, які розглядаються на засіданні педради, може бути два. Одне з них основне, яке розглядає актуальні аспекти діяль­ності педагогічного і учнівського колективів, друге — інформаційного характеру.

Спрямованість тематичних засідань педради значною мірою визначається науково-педагогічною проблемою, над реалізацією якої працює навчальний заклад, наприклад:

Організаційно-педагогічні:

Про підсумки роботи ПТНЗ за минулий навчальний рік і завдання педагогічного колективу на наступний рік. Затвердження плану роботи навчального закладу на рік.

Про досвід роботи педагогічних працівників, які атестуються.

Про роботу творчої групи з проблеми …

Про підсумки роботи педагогічного колективу над науково-методичною проблемою ___.

Про спільну роботу викладачів-словесників і бібліотеки щодо виховання в учнів інтересу до читання.

Про роботу гуртків, клубів, товариств щодо формування в учнів високих морально-етичних якостей і національної свідомості.

Про рівень викладання та якість знань учнів з .......... та шляхи його поліпшення.

Психолого-педагогічні причини неуспішності учнів та способи її подолання в умовах диференціації навчально-виробничого процесу.

Про забезпечення здорових і безпечних умов навчання учнів і праці педагогів. Дотримання відповідних санітарно-гігієнічних вимог під час організації навчально-виробничого процесу та проведення позаурочної роботи.

Аналіз можливостей навчального закладу щодо забезпечення фізичного, психічного, соціального й духовного здоров’я учнів.

Про організацію навчально-виробничого процесу в групах з професії ____ на основі творчого підходу до реалізації Державних стандартів.

Організація професійної підготовки на основі маркетингу ринку праці та освітнього моніторингу.

Стан навчально-матеріальної бази з професії _______ та ефективність її використання під час проведення уроків теоретичного та виробничого навчання.

Організаційно-методичні:

Сучасний урок – спільна творчість педагога й учнів.

Про реалізацію ідей розвиваючого навчання в практичній діяльності педагогічного колективу.

Шляхи вдосконалення форм і методів навчання під час викладання _____.

Роль контролю та стимулювання навчальної діяльності учнів у підвищенні рівня якості знань та розвитку їхньої творчої активності.

Діяльність педагогічного колективу з розвитку громадянської активності, самостійності та організаторських здібностей учнів.

Врахування психолого-педагогічних аспектів, формування сприятливого психологічного клімату уроку – важлива умова підвищення ефективності навчально-виробничого процесу.

Мотиваційний аспект в організації навчальної діяльності учнів. Проблеми формування мотивації навчальної діяльності за сучасних умов.

Інтеграція навчання як засіб забезпечення системних знань учнів із різних галузей науки.

Про організацію освітнього процесу у ПТНЗ на основі творчого підходу до реалізації чинних програм розвитку, навчання та виховання учнів.

Активізація творчої діяльності учнів в процесі виробничого навчання.

Впровадження сучасних інформаційних технологій у навчально-виробничий процес.

Особливості використання комп’ютерної техніки при вивченні предметів професійно-теоретичної підготовки _________ напряму.

Міжпредметні зв’язки та їх професійна спрямованість при вивченні загальноосвітніх предметів.

Методика використання проблемних виробничих ситуацій у навчальному процесі.

Реалізація самостійної діяльності учнів на уроках професійно-теоретичної підготовки як шлях до формування компетентної особистості.

Ступінь впливу методичних заходів у діяльності ПТНЗ на вирішення проблем індивідуалізації й диференціації освітнього процесу: пошуки оптимального варіанту.

Про роботу методичної комісії ........... і заходи щодо підвищення її результативності.

Самоосвіта вчителів як складова системи внутрішньої методичної роботи.

Упровадження у практику роботи сучасних досягнень психолого-педагогічної науки тощо.

З проблем виховної роботи:

Педагогіка співробітництва – важлива умова перебудови навчального закладу. Резерви педагогіки співробітництва.

Класний керівник – активна особистість у створенні виховної системи в ПТНЗ.

Про спільну роботу ПТНЗ і сім’ї щодо громадянського виховання учнів.

Робота педагогічного колективу з подолання відхилень у навчанні та вихованні учнів.

Виховна робота, оволодіння активними формами і методами виховання. Передовий педагогічний досвід у галузі виховання учнів.

Виховання активності учнів та підготовка їх до життя в умовах ринкових відносин на основі розвитку учнівського самоврядування.

Виховання й навчання учнів з девіантною поведінкою.

Зміст і методи екологічного виховання учнів на заняттях та в позаурочний час.

Методи вивчення і формування особистості учнів та їх використання педагогічним колективом.

Діяльність педагогічного колективу щодо розвитку активності, самостійності та організаторських здібностей учнів.

Шляхи реалізації концепції національного виховання учнівської молоді, формування в неї національної самосвідомості.

Пошук нових форм і методів народознавчої роботи. Діяльність педагогічного колективу із залучення учнів до руху "Мої земля – земля моїх батьків".

Форми проведення педагогічних рад

За цільовою установкою виокремлюють такі педагогічні ради:

Науково-педагогічні ради спрямовані на підвищення науково-теоретичного й методичного рівня педагогів, упровадження нових ідей, концепцій, технологій, перспективного педагогічного досвіду тощо.

Психолого-педагогічні ради ознайомлюють педагогів із досягненнями психологічної науки. Завданням такої педагогічної ради є поліпшення структури й стосунків між усіма учасниками освітнього процесу.

Тематичні педагогічні ради спрямовані на висвітлення питань ефективної освітньої роботи у певній галузі.

Проблемні педагогічні ради спрямовані на обговорення питань реалізації науково-методичної проблеми у роботі навчального закладу й розробку концепції розвитку закладу згідно з обраною проблемою.

Підсумкові та настановні педагогічні ради присвячені аналізу підсумків навчального року, обиранню науково-методичної проблеми, над якою планується працювати, обговоренню й затвердженню планів роботи тощо.

Зауважуємо, що педагогічні ради можуть бути і комбінованими.

За методикою підготовки та проведення педагогічні ради бувають традиційні, нетрадиційні.

За формою:

традиційні (доповідь з обговоренням; доповідь зі співдоповіддю; серія повідомлень; на основі роботи проблемних груп; семінар-практикум);

нетрадиційні (методичний день; у формі КТС (колективна творча справа); творчий звіт; педрада з елементами тренінгу, педрада — «круглий стіл», педагогічний аукціон, методична панорама, педрада — ділова гра, педагогічна дискусія; багатоступенева та багатоетапна педрада; педагогічно-методичний фестиваль; психолого-педагогічний ринг; захист інновацій; конкурс; фестиваль; педагогічний консиліум; презентація; прес-конференція; вернісаж педагогічних знахідок; форум тощо).

Основний недолік традиційної форми педагогічної ради з доповіддю - низька активність педагогів. До недоліків традиційних рад на основі доповіді можна віднести: авторитарний стиль, перетворення ради в інструктаж; поверхневе обговорення поставлених проблем; слабкий зв'язок теорії із практикою, абстрактність доповідей; майже повна відсутність самостійної діяльності педагогів; поява «платних» виступаючих; низька результативність.

Цього можна уникнути, якщо вибрати актуальну проблему та залучити до її обговорення всіх учасників педагогічної ради, організувавши ряд проблемних творчих груп. Завдання директора - знайти найбільш раціональну форму проведення педради відповідно до специфіки, теми та умов роботи ПТНЗ.

Традиційна педагогічна рада на основі створення проблемних груп

ЕТАП РОЗРОБКИ − здійснюється методичною радою. Основна проблема поділяється на кілька підтем, що пропонується розробити групам учасників педагогічної ради, скомплектованим за ознакою їхньої причетності, компетентності, досвіду в даній області. Публікується загальний план ради, питання для обговорення, бібліографія.

ЕТАП ПІДГОТОВКИ − одночасно проводять проблемні групи разом з адміністрацією, методичні комісії, методичний кабінет. Розробляються плани роботи педагогічної ради.

Кожна група одержує завдання: вивчити стан проблеми на своїй ділянці. До роботи групи підключаються (допомагають) члени адміністрації, керівники методичних комісій.

Проблемні групи разом з адміністрацією займаються розробкою питань до педагогічної ради; проводять анкетування педагогів та учнів; продумують серію допоміжних заходів (теоретичні семінари, предметні тижні, методичні дні); відвідують уроки та позакласні заходи; допомагають педагогам у систематизації матеріалу з обраної проблеми; вивчають документацію навчального закладу; розробляють пам'ятки; готують оголошення про майбутню педагогічну раду; розробляють проект рішення та рекомендації.

Гласність і стимулювання підготовки педагогів до педагогічної ради забезпечуються тим, що в учительській за місяць або більше вивішується плакат-оголошення про майбутню педраду. На ньому − дата, тема, час, місце, цілі та задачі педради, порядок денний, запитання до педагогів, а також список літератури з обговорюваної проблеми.

ЕТАП ПРОВЕДЕННЯ. Тривалість педагогічної ради за часом 2-2,5 години. Голова педагогічної ради нагадує про вимоги до виступаючих: уміти слухати та не переривати оратора; думка кожного повинна бути почута, урахована та прийнята; думки та пропозиції треба сформулювати чітко та коротко; чужа думка повинна поважатися, але при цьому треба висловлювати і свою; доводити свою точку зору, спираючись на аналіз ситуації, факти, дані й висновки не тільки педагогіки, а й психології, фізіології, дефектології та інших наук; вносити конкретні пропозиції, точно їх адресувати. Критикувати по-діловому, принципово. Не допускати емоційних сплесків, пам'ятати, що емоції різко знижують результативність обміну думками.

Важливе значення має процедура ухвалення рішення. Проект рішення готується заздалегідь і ставиться на голосування. Перед голосуванням обов'язково має бути оголошене обговорення проекту рішення. Після голосування (відкритого) йде облік пропозицій про виправлення, уточнення прийнятого за основу рішення і, нарешті, проводиться голосування остаточного варіанта рішення в цілому.

Відмітимо, що відношення до рішення педагогічної ради виявляється уже у процесі його прийняття.

На зміну традиційним приходять нові форми проведення педрад. Саме ці форми перетворюють педраду в орган, який об'єднує педагогів, батьків, учнів спільною турботою про сьогодення і майбутнє життя, дозволяє відстоювати свою позицію, створює умови для підвищен­ня педагогічної майстерності, змушує шукати ефективні форми роботи з учнями, надихає на творчу співпрацю на підставі особистісно орієнтованого навчання і виховання підростаючого покоління, дає можливість почувати себе Педагогом — і знову сумніватися, шукати, апробувати, творити...

Нетрадиційні форми проведення педрад досягають своєї мети, якщо в колективі панує доброзичлива обстановка, педагог з радістю йде на роботу, адміністрація розуміє проблеми працівника, завжди допомагає їх розв'язанню, бачить у кожному педагогові та учневі творчу особистість, створює оптимальні умови для плідної роботи.

Саме нетрадиційна педрада знаходить виходи, здавалося б, із безвихідних ситуацій, докопується до самої суті, до справжніх причин, приймає іноді несподівані, часом ризиковані рішення, які ведуть до позитивного результату.

Нові форми педрад, без перебільшення, перетворюють їх на «мозковий центр», штаб передової думки, лабораторію майстерності педагогів.

Приведемо декілька форм нетрадиційних форм педради:

Педрада-диспут

Закони диспуту:

·             диспут — вільний обмін думками;

·             на диспуті всі активні, в суперечці всі рівні;

·             кожен виступає та критикує будь-яку пропозицію, з якою не згоден;

·             говори, що думаєш, і думай, що говориш;

·             головне в диспуті — факти, логіка, вміння доводити; міміка, жести, вигуки як аргументи не прийнятні;

·             май мужність вислухати правду й не ображайся;

·             гостре, влучне слово заохочується;

·             перешіптування на місці, недоречні жарти заборонені;

·             тут немає спостерігачів, кожен — активний учасник розмови.

Варіантом педагогічної ради-диспуту є рішення педагогічних ситуацій. Адміністрація вибирає банк складних педагогічних ситуацій з даної проблеми, що пропонуються колективу. Форма проведення може бути різноманітною: адресною, за допомогою жеребкування, із поділом на групи (табору, команди) та ін.

Педрада-дискусія

Дискусія − це колективне обговорення якого-небудь складного питання. Заздалегідь готується література відповідно до теми, оформлюється приміщення. До дискусії готуються всі її учасники.

Під час підготовки до цієї форми роботи, можуть бути створені мікротворчі групи, які висувають свою програму, позицію.

Слід зазначити, що "дискусія" з англійської - це те, що підлягає обговоренню, суперечливе. На відміну від диспуту, наприкінці дискусії формулюється єдине колективне рішення проблеми або рекомендації.

Педагогічна рада-захист інновацій

Кожній групі учасників педради (методичній комісії) дано завдання: попередньо підготуватися (ознайомитися з досвідом) і лаконічно (за 10-15 хвилин) викласти ідеї та особливості педагогічної інновації.

Група обирає виконавців таких ролей:

•         автор-новатор — носій передових ідей, спікер групи;

•         оптимісти — захисники ідеї, її пропагандисти;

•         песимісти-консерватори і скептики — противники ідеї;

•         реалісти-аналітики, що здатні зважити всі «за» і «проти», зробити необхідні висновки.

Залежно від кількості людей та обговорюваних інновацій можна виділити творчі групи за рольовими напрямками, а також групи типу «учень-педагог-батьки», «педагог-керівник» тощо. Зрештою, педрада робить висновок про доцільність чи недоцільність інновації.

Педагогічна рада-ділова гра

Зміст ділової гри ґрунтується на імітації виробничих ситуацій, розв'язанні різних завдань. Для педагогічної ради-ділової гри необхідно виконання певних умов:

1.Наявність проблеми й мети, які має вирішити педагогічний колектив.

Наприклад, такі теми педрад-ігор:

гуманізація й демократизація взаємин у колективі;

модель учнівського самоврядування; модель випускника;

захист ідей перспективного педагогічного досвіду;

опанування інноваційних технологій; розробка програм розвитку тощо.

2.Імітація реальних ситуацій за ролями (учень, батьки, директор, представники органів влади тощо). Організаторами виступають коор­динатор, інтегратор, контролер, тренер. У грі беруть участь учасники з методологічними позиціями (методолог, критик, методист, проблематизатор, програміст) та психологічними (лідер, незалежний, несприйнятий, нехтуваний).

3.Реальна наявність інтересів та думок учасників. У великому колективі це забезпечують різні посадові статуси, суб'єктивна позиція, відповідальність різного ступеня тощо. Звичайно, під час проведення такої педради слід дотримуватися правил гри, стимулюючи учасників експертною оцінкою особистого й колективного внеску, оцінюванням результатів ігрової діяльності.

Увесь процес організації педради-гри можна поділити приблизно на п'ять етапів:

•   перший етап — розробка гри, складання сценарію;

•   другий етап — організаційний: необхідно роз'яснити учасникам гри мету й зміст, ознайомити їх із програмою та правилами, розподілити ролі, поставити конкретні завдання, призначити або вибрати експертів (журі), визначити регламент виступів; ролі можна розподілити за бажанням;

•   третій етап — розігрування ситуацій та пошук рішення всередині кожної групи. Робота в групі може відбуватися у вигляді «мозкового штурму», дискусії, тренінгу під керівництвом ігротехніка, обраного групою;

•   четвертий етап — підведення підсумків: експерти аналізують та узагальнюють результати, учасники ухвалюють колективне рішення. Під час оцінювання гри експерти (керівники) особливу увагу звертають на актуальність, реальність, економічність, оптимальність та оригінальність рішень;

•   п'ятий етап досить складний: потрібно перенести досвід мислення і діяльності з гри в реальне життя навчального закладу.

Самоаналіз педагогічної ради

1.       Тема педради. Чи співпадає з річним планом?

2.       Чи була інформація про виконання рішення попередньої педради?

3.       Яка організаційно-методична робота проводилась по підготовці до педради? Форми проведення педради.

4.       Підготовка доповіді та її зміст.

5.      Вироблення проекту рішення (визначення завдання доповідачам; конструктивність виступів працівників; чи були пропозиції з місць?

6.      Висновки (чи були створені необхідні умови для розвитку ініціативи і творчості педагогів, демократичних засад в управлінні; регламент; культура проведення